Іван Буров

Іван Буров 💔 45-річний Іван Буров на псевдо Джонні поліг 28 листопада 2024 року в селі Рівнопіль на Донеччині внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Іван народився 14 жовтня 1979 року в селі Геройське в Криму. Вищу освіту здобув на географічному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Любив дачу та походи на байдарках із другом Богданом. Дуже цінував родину та друзів, був компанійською людиною. Багато років працював у колишній пенітенціарній службі, був начальником виправних колоній у Кременчуці, Дергачах і Сумах. Перед повномасштабним вторгненням очолював службу охорони Єристівського гірничо-збагачувального комбінату в місті Горішні Плавні. У липні 2024 року став на захист Батьківщини. Після навчання на Яворівському полігоні у Львові служив командиром взводу в 31-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Псевдо Джонні отримав як англійський варіант імені Іван. "Ванюшка був моїм сонечком, моєю опорою. Такого, як він, немає і не буде. Світлий, добрий, чуйний, турботливий, люблячий батько, врівноважений, справедливий – це все мій Ваня. Його поважали за чесність і щире серце. Ми втратили золоту людину. Не забудемо, не пробачимо", – сказала дружина Анна. "Світлий, позитивний, найдобріший у світі. Людина, яка обожнювала свою родину. Він мріяв у 45 років вийти на пенсію за вислугою років, тішитися успіхами синів, працювати на дачі. Але пішов у вічність. Загинув через місяць після свого 45-річчя. Наш Ваня – тандем людяності й віри, тепла і відповідальності, мудрості та простоти, любові до всіх і всього. Він представник важкої професії, та засуджені його поважали. Він зумів не дати зачерствіти своєму серцю, не дав злобі заховатися в душі. Завжди був світлом для всіх оточуючих. Людина – тепло, людина – гумор, людина – світло", – написала кременчуцька письменниця і поетка Тетяна Булат. Їхні родини дружили. Життєву історію Івана вона описала в оповіданні "Обличчя". Поховали захисника у місті Горішні Плавні – на міському цвинтарі на території військового меморіалу "Їхні імена будуть жити вічно". У нього залишилися дружина Анна, сини Артем, Єгор і друзі. Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових