Андрій Андрієвський

Андрій Андрієвський 💔 Морський прикордонник Андрій Андрієвський на псевдо Мотор поліг 14 квітня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Він дістав смертельні поранення. Воїнові назавжди 21 рік. Андрій народився 8 грудня 2000 року в селищі Софіївка Дніпропетровської області. Коли йому було чотири роки, батька перевели на службу до Криму. Андрій навчався у школі в Балаклаві. Захоплювався боксом: відвідував спортивну секцію, брав участь у змаганнях і виборював призові місця. Навчав друзів боксерських прийомів, за що отримав прізвисько Двійка – так у боксі називають одну з комбінацій ударів. Після 2014 року родина повернулася до рідної Софіївки. "Ми познайомилися, коли він прийшов навчатися до нашого класу. Він швидко став частиною колективу, а для мене – найкращим другом. Він був веселим, щирим і відповідальним. Умів вислухати, підтримати й дати пораду", – сказав друг Олександр. Андрій з дитинства захоплювався технікою: спершу ремонтував велосипеди й мотоцикли, а згодом і автомобілі. "Він ніколи не робив щось абияк. Якщо ламалася техніка, йому було важливо не просто її полагодити, а зрозуміти, чому це сталося. Міг годинами шукати причину несправності, тож усе, за що брався, знову працювало. Саме тому після школи син вступив до Автотранспортного коледжу Криворізького національного університету. На 18-річчя ми подарували йому мотоцикл, про який він давно мріяв. А трохи згодом Андрій уже власним коштом купив автомобіль", – розповіла мати Тетяна. У 2020 році, одразу після отримання диплома, долучився до лав 23-го загону Морської охорони ДПСУ. Служив старшим мотористом – рульовим малого катера. За словами мами Тетяни, служба дисциплінувала сина: він став відповідальнішим, серйознішим і стриманішим. Востаннє Мотор передав звістку рідним 24 березня 2022 року: "Все ок, не хвилюйтеся". Після цього зв’язок обірвався. "Мій брат був спокійною, доброю і щирою людиною. Він був душею компанії, завжди підтримував інших і ніколи нікого не ображав. Дуже любив співати, особливо під гітару. Найчастіше згадую наше безтурботне дитинство. Ми гуляли до пізнього вечора, будували халабуди, голосно сміялися й мріяли про майбутнє. Андрій завжди був поруч, підтримував мене, підбадьорював і вчив дивитися на світ трішки яскравіше, ніж я його бачила. Його слова, тепло, усмішка, а особливо його пісні назавжди залишаться для мене найціннішими спогадами", – сказала двоюрідна сестра Діана. Понад рік захисник вважався зниклим безвісти. Поховали воїна 1 червня 2023 року в рідному селищі Софіївка. Посмертно Андрію надали звання старшини 2 статті та нагородили орденом "За мужність" III ступеня. У нього залишилися батьки, молодший брат, двоюрідна сестра та інші рідні. Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових